Гречка звичайна, гречка посівна або гречка їстівна (лат. Fagopyrum esculentumn Moench (F. sagittatum Gilib.)) – вид однорічних трав’янистих рослин родини Polygonaceae (гречкові).
Гречка – круп’яна культура, відноситься до Pseudocereal (псевдозернові). Культивується як круп’яна і медоносна рослина в середній і південній смузі європейської частини материка. Гречка – найголовніший медонос для багатьох районів з легким супіщаним ґрунтом.
Рід гречки включає в себе більше 15 видів, що відносяться до сімейства Гречані. Один з видів має назву гречка посівна. Родина гречки – Північна Індія і Непал. Там її називають чорним рисом. Введена в культуру понад 5 тис. років тому. За однією з версій, в Європу гречка потрапила при татаро-монгольську навалу. Серед слов’янських народів набула назву гречки в результаті поставок з Візантії в VII столітті.
Коренева система гречки складається зі стрижневого кореня з довгими бічними відростками. Вона слабо розвинена в порівнянні з іншими польовими рослинами. Функція верхній частині коренів рослини – засвоєння поживних речовин із ґрунту, нижньої – водозабезпечення рослини. Коренева система розвивається на протязі всього періоду зростання.
Квіти гречки зібрані в суцвіття білого або блідо-рожевого кольору. З’являються в липні, мають приємний аромат і приваблюють бджіл.
Плід — горішок, гостротрьохгранний, односім’яний, завд. 5–7 мм, яйцеподібний, коричневий. Цвіте в червні — липні, плоди дозрівають у серпні–вереснів основному має тригранну форму. Залежно від характеру ребер і граней плоду виділяють крилату, безкрилу і проміжну форми. Забарвлення плоду буває чорної, коричневої, сріблястою. Величина плодів залежить від сорту гречки і умов вирощування. Плід покритий щільною оболонкою, яка легко відділяється.
Щоденно з 9 до 18
