Строки сівби є вирішальним фактором у формуванні врожайності. Урожай гречки змінюється залежно від погодних умов, років вирощування і строку сівби. Існує прямий зв’язок між урожайністю і погодним фактором, який виявляється у критичний період розвитку культури — у фази цвітіння-плодоутворення. За високої температури у цей період, урожайність знижується, тому що у суху і жарку погоду нектарність і відповідно ефективність запилення й запліднення різко падають.
Сіяти гречку необхідно як тільки грунт прогріється на глибину 10 см до 10-12 ° C і мине загроза весняних заморозків. Ранні строки сівби сприяють дружній схожості насіння, рослини краще використовують весняну ґрунтову вологу та утворюють значну кількість плодів до липневої спеки. І це покращує умови збирання зерна. Водночас, інші радять, що поспішати із сівбою гречки не слід, оскільки за сівби в ранні строки рослини починають підсихати, уповільнюють свій ріст та не дають значного врожаю. Кращим строком сівби вважається 15–20 травня. В середньому сіяти круп’яні культури в степу необхідно в другій – третій декаді квітня, в лісостеповій зоні – в першій половині травня, на Поліссі – в другій – третій декаді травня.
Гречку вирощують у суцільних та широкорядних посівах. На окультурених полях ріст і розвиток рослин більше залежить від густоти посіву, ніж від його способу сівби. На таких полях обидва способи (широкорядний і звичайний рядковий) забезпечують практично однаковий урожай. В умовах виробництва кращим є такий, який забезпечує вищу врожайність з відмінною якістю насіння за оптимальних витрат праці та коштів.
Більший урожай гречки отримують за сівби широкорядним способом у ранній строк. За пізніх строків перевага широкорядної сівби знижується, і тому раціонально висівати гречку суцільним способом.
Гречці потрібна більша площа живлення, ніж зерновим. У розріджених посівах на рослині утворюється майже удвічі більше додаткових гілок, листків, суцвіть та квітів. Листкова поверхня при цьому збільшується майже утричі. У зв’язку з цим на широкорядних посівах відсоток виповнених плодів на рослину збільшується із 5–6% до 13–18%.
За твердженнями вчених, кращими попередниками для гречки є просапні (картопля, буряки, кукурудза), під які вносили добрива, і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші — ярі зернові, соняшник, сорго. Досвід свідчить, що для одержання високих урожаїв гречку треба розміщувати на родючих, чистих від бур’янів полях.
